Що таке інтерактивний цифровий наратив (IDN)

Термін interactive digital narrative закріпився в дослідницькій літературі, коли стало ясно, що «інтерактивна історія» та «інтерактивна белетристика» тягнуть за собою або зайве, або недостаюче. IDN — ширший за гру і точніший за «інтерактивне кіно»: у це коло потрапляють і текстові середовища, і VR, і знятий відеофільм із вибором. Ключове — не носій, а розподіл ролей: автор проєктує систему можливостей, учасник своєю дією актуалізує одну з історій, і кожен показ — це окремий, неповторюваний твір.

Класичний приклад поза кіно — Façade (2005) Майкла Матеаса та Ендрю Стерна: гість подружньої сварки, який втручається природною мовою; немає дерева гілок у звичному сенсі — є драматичний менеджер, що збирає відповідь із поведінки учасника. Це корисна межа: усе, що ми в кіно називаємо розгалуженням, для IDN-дослідників — лише один з кількох способів побудувати систему.

Гартмут Кеніц запропонував SPP як медіаспецифічну рамку для аналізу IDN — її викладає третя глава його книги Understanding Interactive Digital Narrative (Routledge, 2023), а сама модель з’являлася в його статтях і раніше. У статті для New Review of Hypermedia and Multimedia він описує її так: динамічна система — центральний елемент, інтерактивний процес розгортає її в інстанційовані наративні продукти. Розкладемо по словах.

Система

Система — усе, що зроблено до показу: структури, матеріал, логіка переходів, правила. У енциклопедичній статті для ELMCIP Кеніц і співавтори кажуть, що система містить протоісторію — простір потенційних наративів. Для режисера це рідна мова: сценарій із вузлами, знятий матеріал, монтажні переходи — усе це система. Поки показ не почався, фільму ще немає — є система.

Процес

Процес — один акт розгортання: конкретний показ із конкретними рішеннями. У кінотеатральному Late Shift процес — це вечір, коли зала голосувала застосунком, а сервер монтував наступний кліп. Два покази того самого фільму — два різні процеси з різними історіями на екрані. Саме тому для IDN базова одиниця аналізу — не «фільм у цілому», а пройдений показ.

Продукт

Продукт — наратив, що в результаті інстанціювався: той монтаж на 72–94 хвилини, який зала побачила цього вечора. Продуктів стільки, скільки показів; жоден з них не «повніший» за інші. Це найважче для кінематографічного чуття: нас вчать, що твір — це фіксована копія. SPP каже: у інтерактивній формі фіксована тільки система, а твір складається щоразу.

Три терміни описують різні зрізи одного поля. Інтерактивне кіно — історико-мистецтвознавча категорія: від Kinoautomat до Netflix, з увагою до кіномови. FMV-гра — категорія носія й матеріалу: живе відео всередині гри. IDN — теоретична рамка, що підходить до будь-якого з цих творів і питає, як улаштована система і що в ній робить учасник. Таблиця нижче — практичний спосіб розкласти терміни по полицях.

Приклад застосування — Late Shift. Система: знятий матеріал на чотири години, близько 180 точок вибору, серверна логіка монтажу. Процес: вечір у Vue у березні 2017-го — зала тапає на телефонах, таймер тікає, кліпи змінюються без паузи. Продукт: один із сімох фіналів у зборі на 72–94 хвилини, який ця зала цього вечора зробила своїм. Модель нічого не спрощує — вона лише дозволяє говорити про всі три шари, не плутаючи їх, як плутають рецензії, що судять «фільм» за одним побаченим продуктом.

Головна конференція поля — ICIDS, International Conference on Interactive Digital Storytelling; перша об’єднана конференція відбулася 26–29 листопада 2008 року в Ерфурті, зливши дві попередні серії воркшопів (TIDSE та Virtual Storytelling). Спільнота практиків і дослідників працює навколо мережі INDCOR; її веб-сайт interactivenarrative.org відкривається лише за http — застарілий, але живий слід поля. Стартова книга для читання — Koenitz, Understanding Interactive Digital Narrative (Routledge, 2023); попередній фундамент — Hamlet on the Holodeck Джанет Мюррей (1997).