Cyberpunk 2077 амбіційний проект польскої гейм-дев студії, котора зробила собі славу на трилогіі гри "Відьмак", увійшов в інофопростір світу потужним цунамі, та дуже швидко перетворився на майже стихійне лихо. Мене, як кіношника, та поціновувача жанру кіберпанк, ця подія не залишила в остороні. Адже саме зараз у мене є довгораючий проект "Netrunner", який є нащадком тестового кіберпанк проекту "Digital Dawn".
Тож почнемо по черзі.
Cyberpunk 2077 покищо неповноцінна гра, а більш демка гри, такий собі інтерактивний фільм. Саме так фільм. Ці довжелезні кат-сцени, майже у більшості квестів ти лише глядач, котрому потрібно натискати ту чи іншу кнопку. Це все характерно більше для інтерактивного фільму. Я навмисно не буду торакатися сюжету. Нехай це залишається глядочу. Мене цікавить по-перше сам сетінг.
Тож кіберпанк літературний жанр народився на початку 80х років ХХ сторіччя. Саме у цей час у світі починає своє сходження персональний компьютер. IBM, Xerox та багато інших імен новітніх компаній. Вони настільки потужно розвивалися та набирали міць, що вважалося ще трішки та вони будуть правити світом.
Пройшло 40 років та це майже здійснилося. Хоча може і цілком.
Тому недивно, що з'явився жанр кіберпанк. Технології стрімко розвиваються, а життя пересічного мешканця залишається на тому же місці та зовсім не встигає за технологічним темпом розвитку. Тому кіберпанк по класиці це high tech in low life ("висока технологія в відсталому житті").
Тож чому Cyberpunk 2077 це не кіберпанк? Классично майже навіть близько: є звичайні автіки, є літаючі. Є імпалантанти на любий смак. Є локальна мережа до котрої можно підключитися та хакнути любу людину. Можна хакнути термінал та отримати гроші. Звичайне життя людини мегаполіса майже не відрізняється віж життя людини 80х років ХХ сторіччя. То щож не так? Які мають бути ще претензії?
Сеттінг якій запропонован у грі лише це все імітує. Як якась альфа-версія матриці. Саме так можна це описати. Архитектор матриці намагається створити симуляцию світу кіберпанку, та робить перші кроки на цьому шляху.
High tech не лише іллюстрація у low life, а безпосередньо її величезна частина.
Поговоримо про залізо.
Імплантанти у кіберпанку це не лише необхідність - змінити те, що пагано працює, а насам перед покращити те що є. Наприклад свій зір. Зробтити собі не просто чудовий зір, а нічне бачення, тепловізер та ще якийсь сканер. Зробити ще можливість перемикатися між усіма режимами.
Чому розробники Cyberpunk 2077 дають нам варіант поставити собі лише якийсь сканер, який лише працює з глобальною мережою, адже де ви зможите дістати інформацюю про ту чи іншу людину?
Теж саме можна сказати про всі інші варіанти імплантов. Де поділася фантазія у high tech? У фільмі можна це пропустити мимо, але не у грі.
То якщо це інтерактивний фільм, то чому так незграбно зроблена постановка? Ці нескінченні ЗТМ? Ці довжилезні слідування за іншим героєм. І таке інше. То можна сказати, що він і как фільм досі слабкий.
Night City візуально зробленно непогано, але цей візуал небільш ніж порожня паперова декорація. Він не дає відчуття того самого кіберпанку.
